Босоніж льопав листопад
опалим листям по калюжі.
́́Можливо прихисток від стужі
він у воді шукав? А над
рядами чорної ріллі,
у полі, сіяли під зиму
вітри й дощі весну озиму
у лоно ситої землі,
щоби, як зваби прийде час,
під стогін грому молодого
серденько явора старого
стискалось солодко щораз.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=155639
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 15.11.2009
автор: ksandr