Далекий літак чужого життя.
Чужі одкровення не вмістиш в кишеню.
Виходжу у грудень. І очі болять
від білого щастя у стомленій жмені.
Виходжу у зиму і йду навпростець.
Мені іще довго усьому не вчитись,
трамвайними колами стиглих сердець
неквапно роками в нікуди котитись,
радіти зимі і раптовій весні,
сушити шкарпетки щоденних вокзалів
і, пам’яті диск форматуючи, сни
про щастя з тобою ховати подалі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152903
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 01.11.2009
автор: Strannic