Миропомазанням звіриного оскалу, час вимагає покірних зізнань,
Тисячу жертв самопожертви, впадуть нараз до колінних картань.
Маска раба зірветься з обличчя, перетвориться в білий пісок,
Вічністю вогонь розгортає, льодовито холодний дерев’яний ціпок.
Анатомічно, кістками проходить, хірург своїм залізним лезом,
Тактично, граматично вірно, ножем глибоко вирізає тезу…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152320
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 28.10.2009
автор: Ярослав Клочник