Бабуся колись розповідала мені
Про життя важке своє,
Коли її сімнадцятирічну із сім'єю,
В 28-роки, забравши все майно,
Відправляли поїздами,
В тайгу, по Сибірській магістралі,
Їхали товарняками довгі ночі і дні
На поселення, на лісоповали.
Страшні були для бабусі ті дні,
Навік з коханим розлучили ії ,
Тільки попрощались зі сльозами на пероні,
Щоб не зустрітися ніколи.
Війна, розруха в країні,
Розкулачування, чорні воронки,
Стрілянина, прабабусі ногу пробили,
Щоб віддала золоті монети та прикраси...
Не знайшовши золота, забрали книги,
Та тільки які?
Пушкіна, Лермонтова, Блока,Толстого,
Гоголя та інші в оригіналі, в шкіряних окладах
З візерунками із дорогоцінних каменів....
А потім етап, як "неблагонадьожних" і "сочувтвующих",
Запхали, як скот у вагони і повезли,
А разом з ними, таких самих, як і вони,
Крики, шум, гам, надзірателі з наганами...
Якась молода жінка, кричить,
То сестра старша Марія,
Народжує дитину,
Родові схватки, допомогли...
Ух ,ти! Яка радість! Дівчинка!
Завернувши у ряднину тільце дитини,
Дами при наганах, при погонах
Викинули у вікно його...ще живе...
Сестра , як вовчиця, всю ніч вила,
За своїм малям і бога молила,
Щоб її душу забрав,
А на неї кричали і били, щоб замовкла...
Ці жахи, залишись у душі,
Спогадами назавжди...
Поки доїхали і зраділи,
Що залишились живі.
На Уралі, у тайзі,
Вийшла заміж, за місцевого,
Сина священика,
Балагура і гуляку Пухова Василя,
Народила купу йому дітей,
Сина та трьох дочок,
А потім війна...
Не повернувся Василь до сім'ї,
Загинув на руській землі...
Після війни вам дозволили
Повернутися в рідні краї.
Приїхали. Все розорено.
Ні кола. Ні двора.
Приютили родичі далекі.
Працювала вона важко, швачкою,
Селище все обшивала
І дітей годувала,
Дочки теж модні красуні були.
Хозяйство завела,
Гришу прийняла,
Хоч і голодно було
Вивчила дочок, освіту вищу дала.
А потім теж нелегке трудове життя,
Діти, внуки на канікулах, велика сім'я,
Нас навчила любити поезію, по пам'яті,
По тих книжках,що колись забрали,
Стільки історій порозказувала,
Стількі віршів переповіла
І пісень переспівала,
Спасибі Вам, ми запам'ятали.
Людям допомогала,
Лікувала, долі їм віщувала...
Віджила, кінець життя,
На небо злетіла Ваша душа...
Вас, бабусю Валю, ми пам'ятаєм
І провідуєм,
У молитви читаєм...
Хай Бог Вам все прощає...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152276
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 28.10.2009
автор: Макієвська Наталія Є.