Погода була хороша. Екіпаж нашого корабля «Вікторія» спокійно займався своїми справами, не підозрюючи про можливу небезпеку. Раптом вартовий закричав: „Шторм наближається!”. Усі заметушились, намагаючись уникнути лиха.
Судно змінило курс, збільшило швидкість. Та все марно: чорна грозова хмара, сильний вітер наздогнали «Вікторію». Закипіло море. Наш корабель серед шторму став, ніби іграшка в руках малюка, яка летить з одного кутка кімнати в інший.
Довго «Вікторія» і її пасажири боролись із лихом, яке спіткало. Та все ж ми були переможені: корабель повністю розбитий, лише дрібні щепки плавали по втомленому морю; ми ж, пасажири судна, борсались у воді, намагаючись врятуватись.
Несподівано з’явився дельфін. За ним ще один. Спочатку ці милі тварини закружляли навколо нас, ніби вивчаючи, а пізніше допомогли нам, людям, які зазнали корабельної аварії, добратись до рідного берега. Ми вдячні дельфінам за допомогу і зробимо усе можливе, щоб вони не потрапили до рук браконьєрів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=150986
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 19.10.2009
автор: Леся Романюк