Ненавиджу!
кожен мій крок є не кроком без шлейфу Тебе
винести змоги не маю із себе урок
люблю Тебе і ненависно, гнівно кляну
мабуть колись когось із нас точно вб'ю.
постійно вертає кохання старий програвач
прожовує плівку смакуючи під механіку часу
я вже пережала всі клавіші в нашім столітті
я змоги немаю втікти від фактів, від звуків Animal джаZу.
Ненавиджу!
Ти сповнений сенсу, ти тілом належиш їй
тій другій, десятій, двадцятій повії у ліжку
я зламую волю, випилюю гордість в собі
скидаю, як одяг, сто раз у пральню телефонну книжку.
ці цифри, ці букви, цей запах,
холоднее повітря, дощі і цигарки,
напружені губи, повіки з під яких витікає сльоза.
я важила для тебе більше ніж торішня гроза?..
Ненавиджу!
Ніколи не скажу. Хоч кричала Жалію,
та жалем, коханий, стосунки не врятувати
кому, як не Тобі було це знати,
спати, писати, читати... але завжди знати!
У Твоїй квартирі назавжди зависла частина мене,
на сніжнім балконі, на краплях води у графіні,
на чашці з-під чаю, в кухоннім столі, виделці
і навіть на тій пробираючій душу мальованій Тобою ("нами") картині
на шухляді з "вітаю" і вічним гармидером,
на полиці білизни, на тоді теплій, білій в горошок постелі,
на тих дитячих конструктивних фігурках,
і мабуть навіть на стелі...
Я зависла у Твоїм домі вихором та любов'ю.
Я ненавиджу Тебе! Чи себе залежну від Тебе.
Залежну водночас від фантастики в серці та пекельного болю.
Ненавиджу себе за одержимість Тобою!
19.10.09 навіянно-нічне
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=150866
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 19.10.2009
автор: Helena Autumn