Це був чорно-білий трамвай, який відвідував сни. Не кожен бачив його, але всі відчували.Ці відчуття були кривавими ,досить бридкими: все тіло перетворювалось у воду, думки ставали росяними, кінцівки знебарвлювались і ставали безважними , центр бажань зникав туди, де найбільша частина життя, де велика кількість думок, де срібло та золото знецінене .Це був тотем притягання, вірності для кожного. Але коли він поринав у темряву, то душа людини поринала в біль, вона стягувалась у справжній вузол, кричала , намагалась просто бути душею, але цього не ставалося. Колись душа намагатиметься вирватися з цього полону, але цього не буде, просто-напросто мрії знеціняться, кохання стане ненависним, а реалії будуть затамовані! Тому доброта має бути справжньою, цінною, вона повинна знайти місце в куточку тіла, а потім розростатися могутніми силами в душі…Серце буде відчувати спокій, а кохання почне зустрічати весну справжніми методами краси, посмішки ставатимуть приємними, очі сяятимуть, а ніжність пронизуватиме все, навіть одяг буде з присмаком тендітності та пристрасті! Такий чорно-білий трамвай існує, просто його потрібно правильно використати, адже життя одне і його потрібно поважати за те, що воно є й сприймати все з настроєм веселки і не давати можливості снігу та дощу проникати в долю та неминучість!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=150795
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 18.10.2009
автор: Abele