СЛУЧАЙНАЯ ФАНТАЗИЯ
"что посеешь, то и пожнёш"
Фонтан чуть фыркнет. Смолкнут речи.
Свод неба ночью истечёт.
Фантазии живая речка
реальность небылью влечёт
в размытый морем чайный вечер...
Нечёткий профиль у окна,
накинув тень свою на плечи,
чуть тронет занавеску сна.
Чарующим фонтонмом ночи
проведена незримо грань.
Вчерашний день не очень хочет
уйти, цепляясь за герань,
цветущую почти сегодня.
На стыке завтра и вчера
раскинет жизнь свои угодья,
где кахдый свой пожнёт мираж.
переклад:
Фонтан зітхне і стихне гомін,
і небо ніччу витече.
В ріці уяви знову повінь -
реальність примхою стече
в розмитий морем чайний вечір...
Нечіткий обрис, край вікна,
одягши тінь свою на плечі,
торкне, ледь-ледь, завісу сна.
Чаруючим фантомом ночі
проведено незриму грань.
Вчорашній день не дуже хоче
піти, вчепившись у герань,
яка розквітла вже сьогодні.
Між вчора й завтра, де межа.
де долі стеляться угіддя,
там кожен свій пожне міраж.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=149355
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 10.10.2009
автор: ksandr