*

Ця  задумлива  повня  –  мадонна  осліплої  ночі.
У  прочинені  двері  поволі  заходять  волхви.
Розтуляють  вуста  в  онімінні  дитинно-пророчім,
Боячись,  і  не  вірячи  в  те,  що  речете  їм  Ви.
А  із  їхніх  долонь  витікають  посріблені  ріки,
І  затерплі  слова  клекотять,  наче  в  прірву  вода.
Три  премудрі,  а  й  ви,  як  і  я,  ви  такі  ж  недоріки,
Що  ж  шукаєте  Бога,  коли  відсіяла  звізда?

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=148501
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 05.10.2009
автор: Анатель