Срібна паморозь вже вихолоджує скроні…

Листопад  переходить  у  грудень  -
темну  землю  у  грудки  збиває.
Листопад  поморожених  будень
шлях  пройденний  багряно  вкриває.
Срібна  паморозь  вже  вихолоджує  скроні...
Я  збираю  думки  у  холодні  і  мокрі  долоні
і  втираю  їх  в  лоба,  у  скроні,  у  очі  -
знову  я  опиняюсь  в  полоні  
у  холодної  довгої  ночі.
Дні  коротші,
коротші,
коротші...

Чи  гадала  у  лісі  ліщина,
що  нагодиться  осінь  причинна?

Осінь  листя  ліщини  кружила  -
на  мороз  і  на  сніг  ворожила.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=148232
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 03.10.2009
автор: ksandr