Сніг падає на розбите болем лице,
Таким як колись воно ніколи вже не буде,
З відчаю воно дивиться в небо, щось шукає,
А у душі сльози біль пекучу назавжди змивають...
Так як зараз ще ніколи не було,
Розчарувалось у житті назавжди воно,
Маску залізну з себе зриває,
Думати по новому воно починає...
Серце не витримує, рветься на волю,
А воно незворушне, не чує вже болю,
Мертвий погляд, емоцій немає...
Захист й розуміння в безодні там шукає...
Ніхто не підтримує його, всі десь пропали,
Навіть друзі найкращі десь позникали.
Сумна правда й болюча брехня,
Заполонили душу, спокою нема...
Боляче дивитись на цю злу картину,
Боляче думати, що зробить та людина...
Одне знаю точно, побачивши це мертве лице,
Йому дуже боляче... Нікому й ніколи не повірить воно вже...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=148057
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 02.10.2009
автор: Ярослав