Біль, образа, огида всюди,
Все набридло, смертельні люди,
Падло і скотина лазить по могилі,
Ломить руки, обламує ноги дитині...
Де ти?
Коли потрібно ти зникаєш.
Де ти?
Коли не знаю пропадаєш.
Де ти?
Що за підла душа.
Де ти?
Болить кров моя...
В неможливість ти заходиш,
Мене з собою туди заводиш,
Блукаєм разом, разом болить,
Разом відчуваєм, як брехня смердить...
Містична сирість у душі парує,
Думки і злість, ніхто не чує,
Всі наче зомбі, роблять вигляд, що сліпі,
Ніхто не бачить яке огидне все мені...
Де ти?
Серце кричить..
Де ти?
Розум мовчить...
Де ти?
Себе забуваю...
Де ти?
Чому живу я не знаю...
Болить....
Всюди ці зомбі наклали свої купи,
На все здатні, сірі ці люди,
Керуються інстинктом, собі добре зробити,
На все вони здатні, навіть убити...
Болить голова...
Де ти?
Тебе нема...
Де ти?
Самотня душа...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=148055
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 02.10.2009
автор: Ярослав