Присвячено, колись мені дуже рідній людині.

Зриватися,  і  весь  час  летіти.
бачити  все,  та  нічого  не  розуміти.
Знайти  себе,  та  знову  загубити.
Шукати  щось,  та  не  любити.
Кричати  ґвалт,  і  подумки  мовчати.
Знайти  весну,  і  зимою  страждати.
Почати  знов,  не  відпустивши  старе.
Прийти  вві  сні,  але  ще  жити  в  яві.
міряти  час,  але  не  помічати,
Знайти  себе,  та  знову  все  втрачати.

навіщо  йти,  навіщо  все  губити,  
коли  тебе  ніхто  не  здатен  зрозуміти?
навіщо  всі  оті  пусті  бажання,
Якщо  вже  втратив  ти  всі  сподівання?
Чому  ти  дивишся  у  чисту  воду,
якщо  не  бачиш  ти  в  ній  переброду?
Чому  шукаєште,  що  вже  не  вмісне
Щою  поєднати  все,  що  в  цьому  світі  "прісне"?
Прийти  до  цілі,  й  повернутись  в  старе?
Ти  тратиш  час,  і  думки  на  незнане...

навчися  жити,просто  йти  у  гору
і  бачити  лише  усе,  яскраве  й  нове.
Не  помічати  лих,  і  бути  неподільним,
 Шукати  те,  що  є  насправді  цінним.
Тремтіти  лиш  від  щирого  кохання
Й  любити  вік  не  знаючи  страждання.
Й  нарешті  віднайти  себе,  і  повернутись
В  майбутнє  те,  і  вже    не  оглянутись...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=147556
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 29.09.2009
автор: GritsUA