Чорна Вуаль

У  тому  світі  неминучому,
Де  лиш  насильство  та  печаль,
Ніхто  із  смертних  вже  не  зможе
З  обличчя  зняти  ту  вуаль.

Розкинулися  гори,  сте́пи,
Порозцвітали  вже  садки.
І  соловейко  десь  щебече
В  обіймах  ніжної  краси.

Іде  дівчи́на  над  рікою,
Отава  вже  давно  росте.
І  перешіптуються  гори,
Що  все  минає  й  не  мине.

І  не  минає  наше  горе,
І  не  мина  наша  любов.
Можливо  ми  її  не  бачим
У  звичнім  тенісі  розмов.

Мабуть  вуаль  накрила  очі.
Але  кому  із  нас,  скажи!?
Можливо  людям  всім  навколо,
І  це  усе  лиш  міражі?

І  в  тому  світі  неминучому,
Де  миз  тобою  теж  живем.
Можливо  все-таки  хтось  зможе
Зняти  вуаль  з  своїх  очей.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=146602
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 23.09.2009
автор: euphoria