ОДИНОКИЙ ВОВК

Ти  цілував  уста  її  червоні
І  залишив  сліди  на  полотні...
Ти  зародив  життя  в  жіночім  лоні
І  ще  портрет  остався  на  стіні.

А  сам  пропав  в  туманних  далях
І  син  без  тебе  виріс  сам...
Риючись  в  конструктора  деталях,
Питав  -  "То  батько  мій  Адам?"

Так  Адам.  Той  первісний  мужчина,
Цей  одинокий  вовк,  якого  просто  жаль.
Бо  в  нього  Богом  заложена  причина  -
Бігти  завжди  в  незвіданную  даль...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=146317
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.09.2009
автор: Д З В О Н А Р