Примара правди душить мій мозок,
Питомим струмком вимітає думки,
Словами вона кидає надію,
Перегинає в надлегкі літачки.
Кораблик любові у пліт вже зім’явся,
Пливти вже не в силу йому,
Натомість я за зайцями погнався,
Ви просто у серці запитайте чому?
Та партнерський тягар нести-безнадійно,
Щоб викрити злодія на самоті,
І аквареллю залити божевілля,
Славу здобути навіки в житті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=145573
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 16.09.2009
автор: Ярослав Клочник