Пружини час розмотує прискорено,
На зрізі кільцями рубцює слід,
І осідає порохом на скронях
Чи то років, чи то іржі наліт.
Чи то великий досвід за плечима,
Чи зібране каміння у нирках,
Каміння філософське під очима -
Запаси мудрості у двох мішках.
Життя, порізавши на лінії долоні,
Десь на зап'ястку зупиняє скло,
Притрушує шляхи мої солоним,
Щоб до кінця, бодай, не зажило.
Не треба солі - сіль моє минуле,
Але навряд чи прісно проживу...
Стирає час на порох все, що було.
Додати б хоч родзинки дежа вю.
Життя - війна, і час - найбільший ворог.
Завжди вбиваю час, коли пишу.
Та навіть якщо я - лиш тільки порох,
В своїх віршах родзинки залишу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=144762
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 10.09.2009
автор: Foxy