Відлунали бої.Розпустили вже листя смереки
У колишні покинуті гнізда знов вернулись лелеки
Та до отчого рідного дому не вернулась усмішка сина
Десь загинула вона у калиновім гаю ніжна та мила.
Навіки заснула вона і нічим вже її не збудити
Ні куванням зозулі в вишневому саду
Ні піснями дівчат чорнобрових у синього ставу
Не прийдеться збудити її у зеленому лузі.
Лежить в могилі під червоною калиною
Спочиває тихо бо в бою загинув
Він загинув за рідну за нашу країну
І віддав своє серце за свою Батьківщину.
Сині роси лягають на юнацьку могилу
Шепчуть ніжну пісню про його Батьківщину
І хрещатий барвінок обплітає її
Сині квіти свої приклада до землі.
І в калині від нього молодіє любов
В гронах ніжних червоних ожила його кров
Вона юність його колихає на гіллі
І дає її вітру і сіє у зіллі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=142573
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 23.08.2009
автор: Забуте_сонце