Біля ставу, край води,
Верба похилилась.
Там до ранку я ходив;
Де ж ти забарилась?
Чи побачу знов, чи ні?
Сам себе питаю, -
Твої очі чарівні…
Як я іх кохаю!
П - в:
Ой, дівчино моя люба,
Втіхо моя, моя згуба.
Твої очі полонили,
Спокою лишили.
Хай твої чарівні очі
Спати не дають щоночі,-
Все - одно, любити буду,
Повік не забуду!
Тихо зіронька зорить,
А верба зітхає.
Як же серденько болить,
Що тебе немає!
На добро чи на біду,
Мені, - не звикати…
Завтра знов сюди прийду,
Щоб тебе чекати.
П - в:
Ой, дівчино моя люба,
Втіхо моя, моя згуба.
Твої очі полонили,
Спокою лишили.
Хай твої чарівні очі
Спати не дають щоночі,-
Все - одно, любити буду,
Повік не забуду!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=142504
Рубрика: Авторська пісня
дата надходження 22.08.2009
автор: Андрій Бабич