Берізонько моя, красуне білокрила,
Яку чудесну сукню ти уже наділа.
Зелені коси вчора розпустила
Й застигла... - чарівна, ніжна, біла...
Аж вітер заплутався в твоїм волоссі
І звідти вибратись ніяк не може...
Мелодії зродив він стоголосі
І всі несе в весняне ложе.
Облудливий, весняний вітер
Манить, шепоче тихо щось на вухо...
Слова зворушливі складає з літер,
Та листям шелестить підступно, сухо.
Берізко стій! Не піддавайся ти спокусі,
Не вір словам,.. що вітер шелестить.
Не вір мелодії, що тихо звонить в вусі,
Порив це вітру - зваблива лиш мить!
Красуне зупинись! Не піддавайся лиходію.
Твоя краса - народна пісня у віках.
Не звабити тебе вітрюзі-вітровію,..
Бо линеш ти у небо, у пісні, ніби птах.
А я в вітанні щодня складаю свої руки -
Хай буде завжди животворним в тебе сік.
Живи! Вслухайся у життя, в чарівні звуки.
Нехай красивим й довгим буде в тебе вік.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=142479
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 22.08.2009
автор: Володимир Кухарчук