* * * (СОН) * * *
"Кожен із нас є частинка Твоя"
Ніч...
Чорна фея
Оком зеленим
Душу мою пропалила
Навскрізь...
Стало небо чомусь
Незвично будденим
І незримо високо
Піднявся поріг...
Ще вчора я міг
Його перейти.
А нині око
Не осягне його висоти...
І ноги мої
Налились свинцем,
І перед Твоїм
Безмежним ЛИЦЕМ
Я мовчки упав...
(Що це за поріг?..
Чому важко його перейти?
Я так і не зміг...
Це ж він розділяє
Мабуть наші світи!..)
"Я - Твоя плоть,
Ти - Мій Творець!
Я душу приніс,
Невже це кінець
І все під укіс?.."
... А десь вдалині
Небокрай догоряв,
Як єдиний дороговказ...
І щось у мені
Надломилося враз...
... Я рукою до Тебе
Ще б дотягнувся.
Ще трішки...
І я би зміг...
Я в щось скоренько
Узувся б
Та за Тобою би біг
По тернистій дорозі...
Я усе б поміняв,
Усе, що в змозі.
Я все б віддав,
Усе, що мав...
Та сонце зійшло,
Неба край запалав
І світло Твоє
В мою душу ввійшло...
І я вже не знав
Куди ж дівся Ти...
Як до Тебе дійти,
Як дотягнутись до Тебе,
Бо обличчя Твоє
Стало Зіркою в небі...
2000 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=142089
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 19.08.2009
автор: Володимир Кухарчук