Стисло все життя завмерло,
Годинник на стіні мовчить.
Лише у скронях пульс стихає
Життя якого не було.
Життя - лайно. Це кожен знає.
Проте короткі миті,
Які ми прагнем зупинити,
Дають легенький поштоф жити.
Так жити , а не існувати,
Хоч рідко плити проти течії.
Любити. Плакати. Радіти.
Надіятись на краще, як дитя,
Якому мама ляльки не купила.
А може ми і є оті ляльки?
Якими сильні світу грають,
Торкаючи невидимі нитки
Душі та тіла, мого тіла,
Яке тобі не треба взагалі.
Я тільки забаганка - більш нічого.
Новий трофей на полиці твоїй,
Який тобі байдужий зовсім.
А я жива, я хочу жити,
Любити інших тільки не тебе.
Та прийде час який ти не чекаєш,
Відчуєш біль ти тисячі світів.
Захочеш ніжності, тепла й любові…
Моєї…Так, так моєї, котру не схотів.
Та буде пізно, вже не буде почуттів.
Стиснеться серце, стихне подих…
Тебе не стане.
Я-жива!!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=141985
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 18.08.2009
автор: Butterfle