Я лізу в гори,
Все вище й вище.
Там на вершині
До сонця ближче.
Здається скоро
Торкнуся неба…
Приходить думка
Кому це треба?!
Легеням кисню
Не вистачає,
Свідомість майже
Свою втрачаю.
На краю прірви,
Вниз не дивлюся,
Перепочину
І піднімуся…
Лишу позаду
Всі перешкоди,
Побачу зверху
Красу природи.
Весь світ в долоні
До мене ляже…
Забракне кисню
Тоді від вражень!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=141614
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 16.08.2009
автор: L.S.