Великий міх пристосуванців!
Покритих цвіллю самозванців.
Що не живуть, а животіють,
Та іншого повчати вміють.
Вони все знають, що й як треба.
Здається, що сягнули неба.
Та хоч би раз, хоча б на милість,
На себе в дзеркало дивились...
І знову ми на маскараді,
Де всі «чистенькі», при параді.
І знову в нас мораль, як дишло…
Як мало бути, так і вийшло…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=140472
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 07.08.2009
автор: Тамара Шкіндер