Знов день людський порядок зводить,
Над лісом десь летить душа,
А серце сховане від часу
Знов битися не поспіша.
Десь ніч поклони б’є щомиті,
Кому відправлене життя?
Не смів назавжди залишитись,
Не смій шукати співчуття.
Як легко тішитись з ілюзій,
Пробили дзвони і кінець,
Зібрав навколо усіх друзів
І розсміявся як мудрець.
Як довго дивиться людина
У дзеркало своїх надій,
Давно пізнав, що не дитина,
Бо в ній немає таких мрій,
І знову страх рятує думку,
І знову гордість верх бере,
Зібрав минуле і майбутнє,
Й поклав між ними два тире.
Знов музика лунає з тиші,
Десь тихо піаніно гра,
Життя так легко й рівно дише,
Немов нам всім ще не пора.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=139389
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 30.07.2009
автор: Фенікс