* * *
Обік дороги забута криниця,
глибша, як пам’ять.
В мріях про зорі
їй вже не сниться тупіт комонний,
брязкіт шабель об камінну цямрину,
вічне гойдання тіней і світла,
довгих цепів нерозбризкані луни.
Дихає важко висохла глина,
що безнадійно чекає на воду,
бо вже давно не скипали джерела,
не наливали щедро по вінця.
Тихо рахує роки, мов відра,
більше і більше підвласна глибинам.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=139342
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 29.07.2009
автор: Strannic