Не плач, моя сіра трояндо, такою
Ти рідко буваєш, по суті
І очі із надлишком ртуті
Сумні і важкі після бою
Не рюмсай, я поряд з тобою
Розкиснеш на клейстер з такими ділами
Немов у калюжі картонка
Всі знають, що ти - амазонка
Нюанси залишим між нами
Лягай краще спати, знесилений воїн
Скидай білий верх з чорним низом
Складу твої лати в комод під карнизом
А завтра нове щось накоїм
Ми ті ще з тобою герої
А я заспіваю тобі серенади
Інтимно і місячно тихо
Помірно розчиниться лихо
До ранку відновиш принади
Прокинешся завтра прудка, мов ресора
Вплетеш у волосся багнети
Озброїш паперами файли щоб скоро
Трощить хробакам кабінети
Підбори у камінь зацокають дзвінко
Все буде нармуль, от побачиш
А зараз чарівно ти плачеш
Зворушливо так, моя жінко.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=137621
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 16.07.2009
автор: Мирхо