Меланхоліє, знову ти приходиш
Незваним гостем в мій чудовий світ
Як свою ціль мене ти там знаходиш
І незвичайним робиш мій політ
Ти забираєш радість і усмішку
Натомість - тільки безпричинна жаль
Камінням темним засіваєш стежку
Даруєш дні, окутані в печаль
Але водночас ти - моє натхнення
Бо я з тобою мрію і пишу
Ти увірвалась у мою буденність
Та я тебе у цьому не виню
Цей світлий сум дає снаги творити
І я його залишу на листі
Так, я пишу, а значить можу жити
А решту скажуть аркуші пусті…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=137315
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 13.07.2009
автор: Зоряна Ніч