Розбите скло, я не шукаю,
Що буде далі я не знаю,
Життя у серці вже померло,
У голові думки усі завмерли...
Прокинусь завтра, знаю як не свій,
Жити буду дальше наче у смолі,
І завжди в голові буде біда,
І завжди буде вія у очах...
Буває... Та що робити я не знаю...
Усі нормальні люди, у всіх спокійно,
А в мене в серці завжди війни,
Не знаю, чи так довго ще буде,
Напевне доти, як не стане зовсім вже мене...
Усе, останні не розбиті ще думки,
З'їдають з середини всі вони,
Останній раз я хочу щось сказати...
Я хочу все забути, і ніколи більше не згадати...
Та все це мрії, все дурня,
Немає гіршого як у душі брехня,
Ілюзія життя.. Уже набридло,
Я жити вже не хочу... Все огидне...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=136749
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 09.07.2009
автор: Ярослав