Так монотонно день за днем спливає,
Так моторошно посивіти навесні,
І лиш як день туманний засинає,
Народжуються риси інших днів.
Я бачу, як дерева сплять поволі
І крізь вікно весна до мене йде,
А я тут пошепки попрошу в долі:
Нехай насичене життя іще зайде.
Чому сумую тихим вечером самотньо?
Ніхто не йде до мрій моїх у край...
Пішла від мене віра беззворотньо,
Розтанувши серед пташиних зграй.
І лиш надія тихо погойдає
І тиху колискову заспіває,
Щоб я вздрімнула і про сум забула,
А я, невдячна, раптом так заснула
І мені сниться небо синє, а я - птах,
І я літаю над тим простором безмежним.
Я побуваю в добрих всіх казках,
Мене не сон, мене життя бентежить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=136598
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 07.07.2009
автор: Шабо