Загинь...Помри...Забудь усе, що вчили.
Є тільки смерть. Життя - це мука й біль...
Забудь всі спогади. Є тільки вічна доля.
Забудь любов і дивну смертну ціль.
Засни навіки! Сон - це смертність й горе,
Немає щастя. Радість - це імла.
Тварина щиро дивиться на море,
А ти забудь! Засни від чарів зла.
Хіба краса, коли стара людина
Схиляється від тяжості життя?
Хіба любов, як батько йде на сина
І брат на брата з злістю напада.
Хіба забув ти розпач і утрати,
Які невчасно принесло життя?
Хіба забув ти свою рідну матір,
Яка завчасно відійшла у небуття?
Хіба?..Забудь усе...Помри...Загинь...Засни...
Не зупиняйся...Долю не спинити...
Це життя..Одінь вінки зів'ялі й відійди
У непроглядну темряву...Засни.
Життя не відбере ніхто крім Смерті.
Забудь усе, всі спогади.Замри.
Відкинь усе, що трапилось в житті.
Забудь усе...Забудь!Загинь!Помри...
Не підкоряйся вічній долі.
Є тільки горе,тьма і смерть.
Життя - це марнотратство волі,
А темрява - найкраща людська путь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=135546
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 29.06.2009
автор: Фенікс