Небо кинуло тінь
на розтоплене масло міста.
Те уже не тече,
лиш парує і маже тіло.
На землі темну синь
розкатали листковим тістом
(на опарі ночей
її літеплом замісили).
Небо кинуло тінь,
продірявлену ліхтарями,
на намиста доріг,
на вогнем розпашілі вікна.
У завареній інь
ян, розсипаний під мостами,
розчинитись на встиг
і тремтить рафінадним світлом.
Небо кинуло тінь.
Та полудою впала на очі.
На підмостки доби
опустилась важка завіса.
Небо шати видінь
на зіркове шматує клоччя
і кидає юрбі,
щоб не рвалася за куліси.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=135454
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 28.06.2009
автор: Tara Maa