Тільки жити.
Мряка, туман і будинки жовкнуть.
А час назавжди забув зупинити втечу.
Навіщо?
Янголи стихли, не знає жоден,
Того, що був убитий тобою вечір.
Дивно,
Коли читаєш вчорашню пошту,
Хочеш повірити в небо, а воно чорне.
Знаєш, як це?
Коли, навіть, немає сили зробити поштовх,
Коли осінь поголеним гіллям до себе горне.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=134521
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 20.06.2009
автор: Волошина Катерина