Ти блідий, наче зірка Чумацького шляху,
Що розрізав нам небо навпіл.
Чи то місяці закляв в твоїм зорі сріблястий,
Не пройшовши всіх сонячних кіл?
Не дивився на мене з таким диким болем,
В мене й так тихо стогне душа.
Розшматована чужим життям, нам доля
Тільки крихти свої залиша.
Пам’ятаєш? Співали щасливії ноти
І, обнявшись, сміялись дощу.
Пам’ятаєш? Діставши старенькі блокноти,
Я читала тобі по віршу.
Не забудеш... Я знаю, і я не забуду.
Це було всім – а стало віршем.
Може, й нас взагалі не було і не буде.
Ми себе у цій пісні знайдем.
18. 10. 03
Київ
14:15
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1332
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 04.05.2004
автор: Kaira Eshley