Їх було не багато... зовсім діти,
Сонце в лахмітті, змерзші квіти.
Запах провини стягує на грудях ремінь
Малий оркестр - совісті моєї кремінь .
Замерзлі пальці, вигравали ноти,
Ножем по серцю кожен дотик.
І душі рвали всім; хто мав ще їх
Одні зпинялись ,хтось же далі біг...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=132644
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 04.06.2009
автор: Вітер