Доле, ти моя сердешна,
Як біла ворона.
Серед своїх нетутешня
Буду я до скону.
Від людей я відрізнялась:
Коли всі мовчали -
Щось довести намагалась,
Зовсім всіх дістала!
І давно в нас знають люди
Яка в мене вдача -
Носа завжди пхає всюди,
Дурна та гаряча.
Вже пора-б і зупинитись,
Та щось не пускає.
Правди хочу я добитись,
А її немає.
То-ж така ти моя доля
Будеш вже до скону.
Не зламати мою волю,
Як царю корону!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=132508
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 03.06.2009
автор: Вовчиця