Світ немов закрив переді мною двері. Я спостерігаю за його яскравими вітринами, благаючими поглядами і не можу знайти ключі.
Якби у мене була можливість, я подарувала б кожному свою посмішку, прикрасила б її сонячними променями, пелюстками квітів і теплими барвами осені.
У МЕНЕ НЕМАЄ ПІДСТАВ СКАРЖИТИСЯ НА ДОЛЮ - я маю все, що шукала, а іншого не маю, бо не доклала для того жодних зусиль. Мені б хотілось безкінечно йти, вбирати, мов губка, всі зустрічні погляди й думки, надії і переживання, допоки вистачить сил. Думаю, це був би найкращий досвід.
Пишу в умовному способі ("якби"), хоча не дивно. Люди так рідко використовують те, що мають, швидше схильні вигадувати обставини й умови, яких, напевно, ніколи не буде, але які так пристрасно вимальовує їх уява.
У МЕНЕ НЕМАЄ ПІДСТАВ СКАРЖИТИСЯ НА ДОЛЮ...Я тисячі раз була щаслива, нехай на мить, нехай ті миті мною забуті, але, я впевнена, буде час і буде людина, з якою я хотітиму їх згадувати знову і знову.
Я знаю так багато прекрасних людей. Інколи мені навіть здається, що я відчуваю і люблю їх більше, ніж вони звикли любити себе. Якби я мала можливість, я б зробила їх всіх щасливими. Можливо, я її маю.
У МЕНЕ НЕМАЄ ПІДСТАВ ВВАЖАТИ, ЩО ДОЛЯ ВЗАГАЛІ ІСНУЄ...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=132150
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 01.06.2009
автор: Фіалкова