Ворота до раю відкриті не завжди,
Завіси залізні тримають могутні дуби,
Ланцюг величезний не впускає не правди,
А Ангел не може зламати старі ржаві замки...
О Ангеле, де твої крила??
Як прилетіти сюди зміг??
Що з ними тобі наробили,
На брудній і гнилій тій Землі.?
В бідолахи закривавлені руки,
І німб золотистий давно вже пропав,
Не стерпів він тієї жорстокої муки,
На коліна перед людом в болото упав...
Чому???
Чому псевдоцар всієї природи,
Під себе налаштовує білий цей світ,
Вирішує цифрами всі суперечки й незгоди,
Перетворює в сіре усе навкруги???
Гріхи...́
Упавши на землю, на чисті коліна,
Змиритись найважче, в душі все кричить.
Ангел прийняв нову зовсім віру,
Зламав собі крила, не думав що болить...
Вернутись… Вернутись зараз благає,
Не мало за час, що був на Землі нагрішив,
Руки і пальці до крові ламає,
Та для нього назавжди хтось ворота закрив...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=131345
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 25.05.2009
автор: Ярослав