Ми підемо на природу.
Звучить, як цікава гра.
Ми візьмем з собою свободу,
В зелених, таких, пляшках.
Ми будем палити ватру,
Ми будемо їсти хліб,
І буде нам в кайф лежати
На теплім тілі Землі.
А риби, ковтаючи спрагло,
Вистрибуючи з води,
Палитимуть свої зябра,
Дивитимутся, як ми
Пускатимемо коріння,
Вростатимемо в Життя,
Щоб виносити насіння,
Щоб мати причини для
Виправдання повернень.
І буде уже не сон,
Що зможуть здолати зерна
Химерний залізобетон.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=13008
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 30.03.2006
автор: женя стінкі