Духм*яної літньої ночі
Із зорями я говоритиму.
В них сни попрохаю пророчі,
Енергію космосу питиму.
А потім у них запитаю:
"Навіщо на світ народилася?
І ким у минулім була я?
Чого взагалі не судилося?"
Знаннями такими підкована
Душа моя в небо летітиме,
А може в кайдани закована
Тягар за собою носитиме.
А ще - і таке може статися,
Що зорі далекі мовчатимуть.
Не будуть мені відкриватися,
Усе в таємниці триматимуть.
Тоді собі долю придумаю
На заздрість усім "добродіям"
І пісню вразливу, стрімку мою
Пущу по таємних мелодіях.
Ніхто не зуміє дізнатися
Чому я так радісно житиму.
А я буду зорям всміхатися,
Енергію космосу питиму!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=128852
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 05.05.2009
автор: Вовчиця