*

Зігріваючи  мрії,  як  вовк  свої  зранені  лапи,
переходжу  усе,  що  не  встигло  мене  перейти,
І  так  довго  не  можу  заснути  від  власного  храпу,
що  уже  й  забуваю,  що  сни  –  всього-на-всього  ти.

Ти  остання  для  мене  й  найперша,  мов  літера  літер,
в  цьому  місті,  загубленім  наче  старий  телефон,
де  в  безвиході  вулиць  на  дні  кишенькового  світу
я  зникаю  он-лайн/серед  ночі/міняється  фон…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=126700
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 17.04.2009
автор: b7