Вода – як дзеркало, що відбиває мрії,
Коли у них уже нема мети.
Коли у стомленому пошуку й надії
Ти спалюєш написані вірші.
Коли забута іграшка дитяча
Нагадують про безтурботний вік.
А ти так по-дорослому невдячно
Її жбурляєш миттю у смітник.
Коли знадвору сонячне проміння
Тихенько заглядає у вікно,
Ти посміхаєшся неначе вільно,
Та закриваєш штори все одно.
Коли щаслива посмішка незвична
Невпевнено прокинеться в тобі,
Ти у приглушеній ранковій тиші
Почуєш відгуки забутої душі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=125979
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 12.04.2009
автор: Альбіна Кузів