Мені холодно
спати під цим
покривалом.
Я тримаю живіт
у порожніх
руках.
Я дивилася воду,
та цього
замало.
Я лечу в океан,
наче
птах.
Відчуваю, що біль
десь в районі
аптеки.
Розумію: ти підеш,
покинеш мій сад.
Та чомусь забуваю
про біль...
...і про тебе.
Не дозволю життю
йти
назад!
Ти літаєш у снах,
я літаю
у небі,
а НА небі лиш Бог -
так казали
вони.
Відчайдушність тікає
розпеченим
степом.
Відчайдушність помре,
щоб
жили.
Наша доля - мужик!
посміхнеться у вуса
і сигарою мовчки
пропалить
папір.
Наша ціль вільно йде,
зовсім гола
і боса:
вона проповідує
мир.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=125892
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 12.04.2009
автор: Натка