Ми вірні даному вже слову -
Немов підбиті соколи,
Не падаєм - літаєм колом,
Та не злітаєм до гори...
Ми вірні даному вже слову
Рвемо по клаптиках серця
Ми ніби вільні, та свободі
Нема початку і кінця...
Ми йдемо разом, та окремо
У небо синє очі звуть...
Мабуть даремно, ох, даремно
Життя звело наш довгий путь.
Звело... Ну що ж, ми розійдемось
Розвяжем вузлики тісні
Нехай це зробимо даремно,
Хай жалкуватимем...у сні.
А наяву - мов дикі птахи.
Махаєм вільними крильми
Не пожалкуєм, не заплачем...
Але серця...сумні вони...
Заради чого? Чи свободи?
А, може, байдуже було...
А, може, ми були холодні?
І не потрібне нам тепло?
А, може, нам і не судилось
Життя в єдине поєднать?
Але за те, що я любила,
Життя я можу все віддать.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=125158
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 07.04.2009
автор: Nikol