То не в повітрі щось було...
Не чари, що навіяло життя.
І навіть листя чуло те тепло,
Пожовкнувши й упавши в забуття.
То не пташки співали коло тебе.
Які пташки? - була глибока осінь...
Над нами тільки сіре, темне небо...
Та ще краплинки дощові у косах.
Як сон...чарівний сон...Уже забутий.
Насмішки злих богів над нами...
Ніколи нас не бачитимуть люди...
Нас не побачать вони більше разом.
Слова, надія, сподівання марні.
Усі вони нічого вже не варті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=123912
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 29.03.2009
автор: Nikol