Тримаю яблуко я соковите
І думаю про доньок і про нас:
Який то дар з небес - сім'ю створити,
Бо ж сам Господь благословляє нас.
Як яблука дві рівні половини,
З тобою ми - єдине ціле вже,
А наші діти - наче насінини,
Які, я вірю, розплекають Сад.
Могутній сад майбутньої родини,
Що б́уде плодоносить і цвісти,
А ми корінням станемо єдиним
Для їхньої прийдешньої весни.
22.03.09
"Єдиним" - в значенні "спільним"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=122591
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 22.03.2009
автор: Оксана П.