Незвичайний кухавар
Змайстрував солодощі
З дивних чар,
Вселив в них золотокосі дощі,
Трішки веселощів додав
Й багато роздумів,полів гарячих заграв,
Самотиння днів
На дно сховав.
Вселив страждання,
Насолоду
Й вічне чогось чекання,
Свободу.
Зраду, брехню.
Сльози.Тихенько!
І правду,
Що як ніж, поріже серденько.
Вогонь-мовчання налив
У серцевину,
Водицю-бажання спалив,
Солодку,винну.
Пустив вітер-кров,
Війну протиріч
І заховав любов
В ліжко на ніч.
Натрусив пудри-обману.
Ще трішки
Й вона розтане,
Розкриваючи долі грішки,
Оголяючи чудну хворобу.
Під клеймом життя
Або ж її невдалу спробу
З присмаком кислоття.
Не сподобалась Творцю карамелька-
Викинув на сміття, несмачну,
А вона впала,маленька
В долоню людську.
Комментарии (0)|редактировать|удалить
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=122022
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 18.03.2009
автор: Ромашка27