...

Стою  на  кладовищі  я...
Навколо  тихо...
А  в  голові  у  мене  не  стиха  
передчуття  страшного  лиха...
Вдивляюся  у  темноту
і  бачу  твої  очі...
такі  холодні  і  сумні
як  дві  перлини  ночі...
І  лину  в  хмари  спогадів,
що  затягнули  чорне  небо,
туди,  де  ми  живі  були  й  щасливі
й  більш  нічого  вже  не  треба...
Тьма  огортає  розум...
Холод  катує  тіло...
Я  забуваю  світ  цей,
іти  вперед  несила...
Та  йду  за  голосом  твоїм,  
який  веде  в  нікуди...
Я  твій  назавжди,  ти  -  моя...
Біль  розриває  груди...
Це  вже  кінець!
Тримаю  в  своїх  твої  руки...
Ми  разом  назавжди
й  не  буде  більш  розлуки..

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=121252
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 14.03.2009
автор: Те, що існує...