Дивний мій, казковий, зрозумій, що тану
Від такого стану двох злочинців змови.
Так нестримно хочу, серцем всім бажаю,
Наче урожаю у голодні ночі,
Щиро покохати... З творчої причини
Намалюю стіни, щоб замурувати
Від спокус подалі, від яскравих сонець.
Долі охоронець, звиток пекторалі.
Опускаю вії. В ницьості моралі,
Крилами вже не сталі, наче смерть (прости їй).
Хай душа померла, та вона воскресне
В найсвітлішу весну, щоб збирати перли,
Щоб відчути мрію: ми у ній щастливі,
Так чуттєво хтиві... (Боже, я здурію!)
І життя ковтати жадібно і жваво
Полетіла! Браво! В небеса до Раю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=120846
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 12.03.2009
автор: Волошина Катерина