Сльоза скотилась по щоці,
Упала краплею німою,
Завмерла ніжно на руці
І стала вже мені чужою!
Упала ще одна сльоза,
Від неї пахло самотою.
Вона,мабудь,також чужа
І горло стиснулось журбою!
Ніхто небачив тих душевних сліз:
Вони стікали тихою,бурхливою рікою,
Проймали серце й душу-все наскрізь
Прозорою джерельною водою.
Уста іскрились посмішкою літа,
У них було тепло та ніжний спів.
Душа здавалась сонячна й зігріта
У швидкому вирі безтурботних днів!
Та знав би хтось як на душі буває зимно
І як сльза повільно завмирає на лиці,
А за нею ще одна тече невпинно,
Холодний слід лишаючи в душі.
Серце молоде благально просить літа,
Щоб у душі цвіли троянди пелюстки!
І не лише в промінні сонячнім була вона зігріта,
А в міцних обіймах ласки й доброти!
Коли любов загляне поглядом жагучим,
Як у тім казковім і такім реальнім сні.
Сльза стікатиме гаряча та пекуча,
Холодні замки руйнуючи в душі!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=119838
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 06.03.2009
автор: ks-ks